Іосиф (Масленніков)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Іосиф
Маслєнніков Олексій Олександрович
Митрополит Роменський та Буринський
25 вересня 2013 — 23 листопада 2022
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: єпархія заснована
Наступник: Тихон (Софійчук)
Єпископ Ямпільський
вікарій Конотопської єпархії
20 липня 2012 — 25 вересня 2013
Церква: Російська церква в Україні
Попередник: вікаріанство засноване
Єпископ Конотопський і Глухівський
23 грудня 2010 — 20 липня 2012
Попередник: Лука (Коваленко)
Наступник: Роман (Кимович)
Єпископ Запорізький та Мелітопольський
14 квітня 2009 — 23 грудня 2010
Єпископ Вольнянський,
вікарій Запорізької єпархії
18 листопада 2008 — 14 квітня 2009
Попередник: Пантелеймон (Романовський)
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Діяльність: ігумен, пресвітер
Громадянство: Росія Росія
Народження: 3 листопада 1978(1978-11-03) (46 років)
Слободзея
Молдова
Священство: 24 березня 1996
Чернецтво: 22 березня 1996
Єп. хіротонія: 18 листопада 2008

CMNS: Іосиф у Вікісховищі

Митрополит Іо́сиф (справжнє ім'я Маслєнніков Олексій Олександрович; 3 листопада 1978, Слободзея, Молдовська РСР) — єпископ РПЦ у відставці, колаборант з Росією[1]. Колишній митрополит Роменський та Буринський РПЦвУ. Очолював синодальний відділ РПЦ в Україні, що курує парамілітарні організації («казачество»). Уродженець Молдови, вихованець кримських монастирів РПЦ на території України, які 2014 підтримали окупацію Криму Росією. Громадянин Росії[2].

2022 року, після деокупації Сумщини, втік із України, відтоді перебував на території Росії.[3] У січні 2023 року позбавлений громадянства України указом президента України за підтримку агресії проти України[4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

1992 приїхав до України. Ніс послух пономаря, іподиякона в Сімферопольській єпархії.

22 березня 1996 пострижений в рясофор з іменем Філіп.

24 березня 1996 рукопокладений в сан диякона єпископом Запорізьким та Мелітопольським Василієм Златолинським.

7 січня 1997 рукопокладений в сан пресвітера.

4 квітня 1997 пострижений в мантію з іменем Іосиф.

1997-2005 ніс послух настоятеля в храмах на честь святого великомученика Дмитра Солунського та князя Олега Брянського в селі Астраханка Мелітопольського району Запорізької області.

2000 отримав право носити наперсний хрест, а в наступному році зведений в сан ігумена.

2004 закінчив Бєлгородську духовну Семінарію.

2006 екстерном закінчив Київську духовну академію.

2005 призначений настоятелем Воскресенської церкви Вітебська (Білорусь).

2006 призначений настоятелем Георгіївської церкви Запоріжжя.

19 червня 2008 возведений в сан архімандрита.

Архірейство

[ред. | ред. код]

Рішенням Священного Синоду від 11 листопада 2008 (Журнал засідання № 102) обраний єпископом Вольнянським, вікарієм Запорізької єпархії.[5]

18 листопада у Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Хіротонію здійснив митрополит Київський (РПЦвУ) Володимир Сабодан, архієпископ Бєлгородський Іоан Попов, архієпископ Білоцерквоський Митрофан Юрчук, єпископ Бердянський Єлисей Іванов, єпископ Шепетівський Володимир Мельник, єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр Драбинко та єпископ Васильківський Пантелеймон Поворознюк.

14 квітня 2009 рішенням синоду РПЦ в Україні призначений єпископом Запорізьким та Мелітопольським.

24 листопада 2009 до 15 березня 2013[6] очолював Синодальний відділ по справах пастирської опіки козацтва (так званого «казачества») України та духовно-фізичного виховання молоді.

23 грудня 2010  — єпископ Конотопський і Глухівський.

20 липня 2012  — 25 вересня 2013  — єпископ Ямпільський, вікарій Конотопської єпархії.[7].

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 15 березня 2013 року (Журнал № 34) був звільнений з посади голови Синодального відділу у справах пастирської опіки козацтва та духовно-фізичного виховання молоді.

25 вересня 2013 року рішенням синоду РПЦвУ призначений керівним архієреєм новостворенної Роменської єпархії, з титулом «Роменський і Буринський».

17 серпня 2015 року возведений в сан архієпископа.

17 серпня 2021 року возведений в сан митрополита.

23 листопада 2022 року звільнений від керування Роменською єпархією[8].

В січні 2023 року позбавлений громадянства України указом президента України за підтримку агресії проти України[4].

В липні 2023 року СБУ повідомило йому про підозру у виправдовуванні збройної агресії росії проти України[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Митрополит УПЦ МП із Сум втік до росії та отримав російський паспорт
  2. ↑ Президент призупинив громадянство 13 представників шести єпархій УПЦ МП (повний список), - джерела (укр.). Лівий берег. 7 січня 2023. Процитовано 7 квітня 202.
  3. ↑ а б Оголосили про підозру клірику-втікачу УПЦ – ледь не першим підтримав вбивства українців. liga.net (укр.). 26 липня 2023. Процитовано 26 липня 2023.
  4. ↑ а б Президент припинив українське громадянство низки ієрархів “УПЦ МП”, – ЗМІ. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 9 січня 2023.
  5. ↑ Священный Синод УПЦ избрал новых епископов и учредил Джанкойскую епархию. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 28 жовтня 2014.
  6. ↑ Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 15 березня 2013 року [Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Журнал № 34
  7. ↑ Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 липня 2012 року [Архівовано 21 січня 2013 у Wayback Machine.], Журнал № 64
  8. ↑ Синод ухвалив низку кадрових рішень, які стосуються єпархіального управління (+біографії). УПЦ (укр.). Процитовано 23 листопада 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іосиф_(Масленніков)&oldid=43387910